Хрестоносці, які подорожували на Близький Схід у 1100-х і 1200-х роках, імовірно, привезли килими до Європи.
Ручні ткані килими виготовлялися в Європі сарацинами з південної Іспанії вже у XIII столітті. Килим був широко поширений, оскільки маври, які вторглися до Франції в цьому столітті, заснували там кілька фабрик килимів.
Виробництво килимів було процвітаючим бізнесом у Персії в XIV і XV століттях, досягнувши свого піку за правління шаха Аббаса в XVI столітті.
Ісфахан був центром перської килимової промисловості, яка створювала складні візерунки в насичених кольорах і переплетеннях. Килими в перському стилі часто мали навіть 1000 вузлів на квадратний дюйм. Ці килими, подібно до тих, що виготовлялися в Туреччині, завозили до країн Західної Європи вже у XV столітті. Англія почала виробляти килими в XVI столітті.
Під час правління короля Генріха IV у 1553–1610 роках групу перських ткачів переконали залишити Ісфахан і працювати в палаці Лувр у Парижі.
У 1628 році фабрику килимів відкрили в колишній миловарній фабриці в Шайо у Франції. Французькі ткачі килимів створювали візерунки в яскравих кольорах на глибоких фонах, заснованих на східних мотивах. Пізніше проєкти почали наслідувати французькі стилі.
У 1700 році Англія була центром європейської килимової промисловості.
Англійський винахідник Едмунд Картрайт розробив механічні ткацькі верстати у 1780-х роках.
Гобелени виготовлялися в Обюссоні, невеликому містечку в центральній Франції, яке відтоді стало торговою назвою для килимів, витканих там.
У 1825 році фабрику передали родині Гобеленів, і вона продовжує працювати. Також Брюссель став важливим центром ткацтва у XVI столітті, а до XVIII століття перетворився на одного з головних постачальників підлогових гобеленів у світі. Доказом цього є багата колекція у Ватикані.
Міхал Міловський
